Маріямпіль - місто Марії

Римо-католицька громада

Першою католицькою спорудою, про яку збереглися в історичних джерелах відомості був костьолик-каплиця у Вовчкові, про який згадує у своїй реляції, датованій 1600р. львівський архієпископ Ян Дмитро Соліковський. Богослужіння у ньому відправляв капелан з Устя Зеленого чи Деліїва. Простояла святиня до 1623р., коли згоріла, очевидно, під час одного з нападів татарів.

У 1704р. новий власник Маріямполя Ян Станіслав Яблоновський привіз зі Львова кармеліта Серпіона Кросінського, якого призначив душпастирем замкової каплиці. У підніжжі Замкової гори з боку міста, на місці, де колись стояв млин, син засновника почав будувати парохіяльний костьол. Святиню спорудили досить швидко. Через кілька тижнів один із кварталів міста прикрашав дерев’яний костьол святої Тройці. Разом із резиденцією його обгородили муром. Однак політична ситуація, викликана шведсько-російсько-польською війною, не дозволяла юридичне узаконити закладення парохії. Тому майже 20 років сакральна споруда мала статус придворної каплиці. Функції душпастиря у ній виконував кармеліт Серпіон Кросінський.

Костьол Святої Трійці

У 1726р. князь Ян Яблоновський отримав дозвіл від архієпископа львівського Яна Скарбека на перенесення центру парохії з Деліїва до Маріямполя. Фундаційну грамоту на закладення парафії святої Тройці в Маріямполі ктитор видав 4 листопада 1726р. На утримання плебана Я. Яблоновський записав десятину зі своїх ланів у Маріямполі, Тумирі, Деліїві й Стриганцях. Для служби костьольної воєвода пожертвував власні будинки. Плебанові виділив город недалеко від фільварку двірського у Вовчкові й надав право вільного помолу у млинах маріямпільських і деліївських, в лісах устецьких - право вирубу дерев на опалення плебанії, три рази в рік дозволив варити пиво і викурювати горілку. Різники Маріямполя мали виплачувати 50 зл. на лой, а двір мав давати камінь воску. Плебан зобов’язувався справно виконувати душпастирські обов’язки та щосереди відправляти Службу Божу за живих коляторів, а після їхньої смерті - за їхні душі.

Впродовж кількох століть на потреби римо-католицької парохії у Маріямполі вагомі внески робили всі патрони. 10 лютого 1747р. облігації на суму 1000 флоринів німецьких офірував на вічну лампаду костьолу Ян Каєтан Яблоновський. Через 6 років він же виділив для утримання святині дотацію в сумі 2 тисяч флоринів. 1 лютого 1762р. дідич видав фундацію для трьох убогих старців, які мали служити костьолові. У 1815р. новий колятор передає маріямпільській парафії село Дубівці з присілком Дегова.

У 1736р. на місці дерев'яного костьолу розпочалося будівництво нової святині. Завершилося її спорудження у 1741р. Костьол мав висоту 13, ширину - 16 і висоту - 42 лікті. Дах разом із сигнатуркою був покритий ґонтами. З часом костьол майже не змінився. Було замінено лише дубові підвалини кам’яним фундаментом. 7 листопада 1768р. ксьондз Шимон Блазей Войціцький переніс із замкової каплиці до парафіяльного костьолу мощі святого мученика Віктора, привезені з Риму Яном Каєтаном Яблоновським ще у 1740р. Вони перебували тут до 1945р.

В актах парохії Маріямпіль збереглася характеристика римо-католицької громади за 1771р. У ній подано чисельність католиків у Маріямполі та сусідніх селах.

В характеристиці зазначалося, що місцева шляхта не брала участі в Богослужіннях і приходила лише до Великодньої сповіді. Часто римо-католики, одружуючись з українками „не ходили вже до костьолу".

У 1825р. під час візитації маріямпільський костьол освячено львівським архієпископом Андрієм Скарбеком.

У 1938р. святиню дуже знищила пожежа, але вівтар з образом Матері Божої щасливо вцілів. З того часу всі Богослужіння відправлялися в колишньому костьолі капуцинів. Тим часом, ще у 1930р. пробощ М. Босак розпочав зведення на Замковій горі мурований костьол, старий мурований костьол, критий бляхою і дахівкою, монастирський костьол сестер милосердя.

Недобудований костьол Пресвятих таємниць (1939р.)