Маріямпіль - місто Марії

Походження назви села, його попередників та мікротопонімів

Розшифруванням назв населених пунктів займається наука топоніміка. Але ще задовго до її виникнення, намагаючись пояснити походження назви своєї малої батьківщини люди придумували легенди, в яких частково збереглися уривки подій, що мали місце в історії міста чи села.

На відміну від інших поселень топонім Маріямпіль має прозору етимологію. Він утворився від християнського церковно-календарного імені Марія. Відомо також, яка саме Марія „дала” своє ім'я новозакладеному містечку. Про це повідомляє давня легенда такого змісту.

Під час татарського нападу один із польських можновладців, великокоронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський потрапив в оточення ворога. Шукаючи порятунку, разом із конем він кинувся у Дністер. Йому вдалося допливти до протилежного берега, але кінь ніяк не міг вибратися на сушу. Гетьману загрожувала смерть або неволя. Тоді у розпачі він закричав: „Ісусе, Маріє, порятуйте мене!” Після цього кінь стрілою вискочив на берег. Вцілілий гетьман, в подяку за порятунок, перейменував надане йому королем містечко Божий Видок-Вовчків у Маріямпіль.

Більшість науковців також схиляються до думки, що сучасну назву населеному пункту дав ще його засновник Станіслав Яблоновський. Зокрема, О. Чоловський та інші польські історики твердили, що перейменування населеного пункту в Маріямпіль слід пов'язувати з цим відомим воєначальником. За словами краєзнавця І. Драбчука село назване „... на честь Матері Божої Марії за прикладом Єзуполя - „міста Ісуса”, що знаходився на іншому березі Дністра”. Повідомляє про це й достовірний історичний документ. Польський дослідник В. Урбан у давніх актах маріямпільської парохії відшукав відомості про те, що Станіслав Яблоновський у 1691р. село Божий Видок перейменував на Маріямпіль. Заперечують ці відомості тільки дані львівського науковця П. Сіреджука. У одній із публікацій він зазначав, що містечко дістало назву Маріямпіль у 1677р. Однак науковець не подав посилання на джерело, тому не можна говорити про достовірність цієї дати.

Найвірогідніше, що дійсно Станіслав Яблоновський назвав свій новий населений пункт іменем Діви Марії, якій завдячував своїм чудесним спасінням. Додатковими стимулами для надання містечку цього імені було те, що можновладець привіз у місто чудодійний образ „Рицарської Богоматері”, який фактично став його символом. Вірогідно, що не останню роль у перейменуванні відіграло сусідство міста Ісуса - Єзуполя, який отримав свою назву близько 1594р.

У 1946р. Маріямпіль перейменували на Маринопіль, як і аналогічні населені пункти у Кіровоградській, Волинській і Дніпропетровській областях. Цей топонім утворився внаслідок перекручення і невдалого перекладу російською мовою назви населеного пункту. За результатами сільського референдуму від 30 березня 2003р. та рішенням сесії сільської ради від 4 квітня того ж року відновлено стару назву села - Маріямпіль.

Назва сучасного присілка Маріямполя - Вовчкова, не виключено, утворена від слов'янського імені Волчко, яке міг носити перший осадник чи власник поселення. Але не варто відкидати й версію про походження цього топоніма від назви тотема племені, що тут проживало - вовка. Підтверджує цю гіпотезу і той факт, що у XV столітті село в історичних документах згадується як Вовче.

За припущенням українських та польських істориків, у ХIV-ХV століттях, а може й раніше, на землях Маріямполя розташовувалося поселення Чортополь. Разом із сусідніми осадами Чешибісами (сучасний Єзупіль) та Вовчковом воно утворювало кущ поселень, що уособлювали у своїх найменуваннях демонічні сили. Деякі дослідники висунули припущення, що ці топоніми могли виникнути тільки в дохристиянську епоху: за язичницькими віруваннями, подібні назви служили своєрідними заклинаннями, що відвертали увагу злих духів, які могли наробити шкоди мешканцям. На думку івано-франківського краєзнавця Р. Гандзюка, причина появи даних топонімів полягає в тому, що жителі Чортополя, Вовчкова та Чешибісів не приймали християнства, а дотримувалися поганських традицій та обрядів. Християни називали місця, де оселялися такі люди, нечестивими термінами. Лише після остаточного утвердження нової релігії язичницькі найменування замінюють християнськими. Одне з них, очевидно, на честь утвердження перемоги християнства над язичництвом було назване Божий Видок.

Досить цікаві назви отримали маріямпільські мікротопоніми. Назви вулиць мають зрозуміле значення, а от розшифрувати назви деяких урочищ не змогли навіть старожили.

Назви вулиць

 

Сучасна назва Етимологія топоніма
Долина Місце названо за особливістю рельєфу
Друге передмістя Місце давнього ремісничого кварталу
За муром Місце названо за особливістю розташування щодо замкових мурів
Над горою Місце названо за особливістю рельєфу
Перше передмістя Місце давнього ремісничого кварталу
Псярня Місце давнього утримання мисливських собак
Слобода Поселення колоністів, що на певну кількість років звільнювалися від податків та виконання повинностей

Назви урочищ

 Сучасна назва  Етимологія топоніма
Барсів  
Вістрів  
Ворониця Місце, де гніздилися ворони
Гінки Поле, що має стрімкий схил
Гниле  
Додатки Поля
Доплищів Місце допливу під час паводку вод Дністра 
Заспа Місце, де за легендою заснула міська сторожа 
Копань Місце, де проводили захоронення хворих тварин 
Липи Місце липового лісу 
Міські ниви Місце, де мали поле жителі міських кварталів 
Панська Нива, що належала власнику містечка
Під гаєм Місце названо за особливістю рельєфу 
Піддіброва Місце названо за місцезнаходженням щодо діброви 
Підоспася Місце, де випасали худобу 
Рінь Місце, що часто заливалося водами Дністра 
Свидова  
Сім'янків   
Сіножать Місце названо за особливістю використання 
Сосни Місце давнього соснового лісу
Стрижевиця Пагорб, на якому знаходилася сторожова вежа 
Тополина Місце давнього тополиного лісу