Маріямпіль - місто Марії

Дитячий будинок

Відразу після закінчення Другої світової війни в колишньому мнастирі сестер милосердя був відкритий дитячий будинок, який до 1978р. Кількість дітей у ньому коливалась від 150 до 180. Тут виховувались діти-сироти, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей і навіть діти, батьки яких були сектантами. Вони перебували на повному державному утриманні, а навчались у сільській десятирічці. Всім запам'яталась вихованка Марія Савчак, в якої через віросповідання батьків життя могло закінчитись трагічно. Батьки мали принести її в жертву своєму „богові”. Завдяки втручанню органів освіти життя дівчини вдалось врятувати і такі випадки були непоодинокі. В Маріямпільському дитячому будинку М.Савчак знайшла свою другу сім'ю і стала прекрасною ученицею.

Вихователі і вихованці дитячого будинку (в центрі другого ряду - директор П.І.Плачинда). 1951р.

Після війни вихованці дитячого будинку жили впроголодь в дуже важких умовах. Траплялося, що вони навіть відбирали у школі їжу у місцевих дітей. Серед зими діти ходили в галошах. Було багато переростків. І тільки з приходом у 1950р. на посаду директора П.І.Плачинди рівень життя і навчання вихованців значно покращився. В той час сільські діти уже заздрили дітям із дитячого будинку, яким на перервах у школу приносили сніданки, булочки, солодощі. Директор будинку особливий акцент робив на суспільно-корисній праці: діти обробляли поля, працювали в майстернях, мали пасіку. Ще й досі росте сад, посаджений вихованцями під керівництвом працівника дитбудинку, учасника Другої світової війни Івана Михайловича Копея. Вже багато років до нього приїжджають колишні вихованці. Він не мав спеціальної освіти, але мав добре і чуйне серце, вмів працювати з дітьми.

Юннати дитячого будинку. 50-і роки

Часто зустрічає вихованців на своєму подвір'ї колишня працівниця дитячого будинку Ганна Басалига, яка навчала їх готувати їжу, прати, пришивати ґудзики.

Навчання механізаторів у дитячому будинку. 50-і роки

При функціонуванні дитбудинку не було проблем з організацією концертних програм у місцевому Будинку культури. Вихованці вміли співати, декламувати. При дитячому будинку був духовий оркестр, яким керував І.Посацький. Працювала художня студія (керівник Соколов), 6 вихованців якої стали професійними художниками, серед яких Микола Бойко був удостоєний звання „Заслужений художник України”.

Здебільшого діти вчилися до 9 класів. Після закінчення школи дівчат відправляли на ткацькі фабрики в м. Іваново, а хлопців — на шахти Донбасу. Однак, було багато талановитих дітей, які закінчували середню школу і здобували вищу освіту. Вчителями стали Марта Кулик, Оксана Іванів та багато інших, Завдяки своїй наполегливості вихованець Маріямпільського дитячого будинку Зеновій Васильович Дума став доктором медичних наук, професором. Зараз він працює в Івано-Франківській медичній академії на кафедрі терапії факультету післядипломної освіти. Добрими словами відгукуються вихованці про своїх вихователів — Г.Терлецьку, Д.Регей, М.Гишту, медпрацівника — П.Брунарського.

Зеновій Дума

Багато зусиль і старань у вихованні дітей доклали колишні директори О.Г.Степанець та М.І.Камрат. Сьогодні у колишньому дитбудинку розміщується виправна колонія, але хочеться вірити, що з часом ця будівля знову наповниться дитячим сміхом.