Маріямпіль - місто Марії

Відголосок наполеонівських воєн

Прогресивний поступ містечка в економіці зупинили, як не дивно, наполеонівські війни, що точилися вже добре десятиліття в Європі. У 1809р. в Галичину вступили союзні Наполеону польські війська. На більшості урядових посад австрійців замінили поляки, що прожиивали на цій території. Для відвоювання Галичини цісар направив 3-тисячний корпус Мерфельда, котрий зайняв Станиславів і став очікувати на вислані йому на підмогу корпуси генералів Кеслера та Едермана. Щоб перешкодити їхньому з'єднанню, із Поділля виступив партизанський загін польських повстанців під командуванням П. Стрижевського, що налічував близько 4 тис. осіб. Проте поляки спізнилися. Австрійські корпуси з'єдналися під Галичем і майже 8-тисячна армія рушила на повстанців, котрі отаборилися у марі-ямпільській фортеці. Цісарські війська, хоча й мали подвійну перевагу, не наважувалися здобувати твердиню штурмом. Вони вдалися до артилерійського обстрілу, від якого постраждало багато будівель. Та незабаром поляки самі покинули населений пункт і подалися у Варшавське князівство, так як поширилися чутки, що Наполеон уклав із Францом II мир. В тому році маріямпільська твердиня востаннє використовувалася за призначенням. Щоб запобігти повторенню подібних ситуацій, австрійські власті наказали розібрати фортечні мури у Станиславові, Єзуполі, Маріямполі та інших містечках, що й було зроблено в 1817р. Виконували ці роботи ямницькі селяни. Гроші, виділені ямничанам окружною касою за розбір мурів замку, присвоїли дідич Ямниці М. Шишковський та війт.

У виписці зі скарги селян с. Ямниці від 10 вересня 1836р. зазначалося:

„Відповідно до актів окружного староства № 16879 і 16921 за 1835р. громаді Ямниці за роботи при розборі маріямпольських фортечних укріплень визначили високим губернським декретом № 31222, від 3 липня 1817р. не 600 фл. віденської валюти, а 238 фл. 30 кр. віденської валюти. Цю суму відповідно до доданої заяви домінії Долішнього Угринова, повинні були використати для погашення рустикального податку. Про це повідомили громаду 10 вересня [документами] № 9486/ 10 265 за 1836р."

Через 4 роки (31 серпня 1840р.) ямницька громада направила –до губернської влади ще одну скаргу. У ній говорилося:

„Вже 21 рік тому ми розвалювали мури в Маріамполі і аж від чужих людей довідалися, що за це в окружній касі належалося 600 флоринів віденської валюти. Цю суму забрав наш дідич разом з війтом, а нам нічого не дав і нічого про це не говорив. Аж тепер, коли ми почали жалітися, признає, що нам належалося 238 флоринів 30 крейцарів, а не 600, у віденській валюті і що він витратив їх на податок. Однак до цього говорив, що йому здається, ніби він наймав до цієї роботи людей, хоч такого не було, бо ми розвалювали мур самі, без найманих робітників”.