Маріямпіль – це затишне село, розташоване на лівому березі Дністра, зберігаючи незмінним своє старовинне обличчя протягом століть. Ця мальовничий населений пункт знаходиться лише за 16 кілометрів на південний схід від Галича, районного центру, і з’єднана з ним мережею автомобільних доріг.
Назва Маріямпіль має кілька версій щодо походження. За однією з гіпотез, вона виникла від фрази “некорисне поле”, вказуючи на те, що колись на цих землях ворог був розгромлений, а їх спроби завоювати цю місцевість виявилися марними. Інша гіпотеза стверджує, що назва виникла від польського міста святої Марії.
Стародавні сліди людської присутності на території Маріямпольської сільської ради сягають раннього палеоліту і датуються понад 100 тисяч років тому. Коріння сучасного села веде до часів Галицько-Волинського князівства. У XII столітті князь Данило Галицький побудував тут замок, що існував до кінця XIV століття. Історики вважають, що цей замок ідентифікується з містом Чистополем, хоч докладних доказів цього немає. У 1404 році згадується селище Волчків, яке до XVI століття розросталося і навіть отримало статус міста. У 1676 році селище та дерев’яний замок були повністю зруйновані турками. З 1691 року на цьому місці почалося будівництво нового, кам’яного замку, і навколо нього селище отримало назву Маріямполь. У середині XVIII століття було збудовано капуцинський монастир, у якому функціонував один із небагатьох університетів Галичини.
З 1772 Маріямполь перебував під владою Австрії і славився своїми майстрами-гонтарями. Вироби місцевих покрівельників навіть представляли на міжнародних виставках. Після Першої світової війни селище сильно постраждав і потрапило до Польщі. З 1939 року він став частиною України, яка була тоді ще СРСР.
Від стародавнього замку в Маріямполі збереглося небагато: частина стін та руїни палацу власника фортеці. Послуги цього замку востаннє були використані під час війн Наполеона, після чого його залишили в забутті. Щоб запобігти його повній руйнації, на території замку був створений дендропарк. Колишній капуцинський монастир зараз використовується як колонія, але на його околицях є залишки стін та вежі, які входили.