Розшифруванням назв населених пунктів займається наука топоніміка. Але ще задовго до його виникнення, намагаючись пояснити походження назви своєї малої батьківщини, люди вигадували легенди, в яких частково збереглися уривки подій, що відбувалися в історії міста чи села.
На відміну від інших поселень, топонім Маріямполь має прозору етимологію. Він утворився від християнського церковно-календарного імені Марія. Відомо також, яка саме Марія надала своє ім’я новозакладеному містечку. Про це повідомляє давня легенда такого змісту.
Під час татарського нападу один із польських чиновників великокоронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський потрапив в оточення ворога. Шукаючи порятунку, разом із конем він кинувся до Дністра. Йому вдалося доплисти до протилежного берега, але кінь ніяк не міг вибратися на сушу. Гетьманові загрожувала смерть чи неволя. Тоді в розпачі він закричав: „Ісусе, Маріє, врятуйте мене!” Після цього кінь стрілою вискочив на берег. Вцілілий гетьман, на подяку за порятунок, перейменував надане йому королем містечко Божий Видок-Дзиґ на Маріямпіль.
Більшість вчених також схиляються до думки, що назву населеного пункту дав ще засновник Станіслав Яблоновський. Зокрема, О. Чоловський та інші польські історики стверджували, що перейменування населеного пункту на Маріямпіль слід пов’язувати з відомим воєначальником. За словами краєзнавця І. Драбчука, село названо “… на честь Матері Божої Марії за прикладом Ісуса – “міста Ісуса”, яке знаходилося на іншому березі Дністра”. Про це повідомляє і достовірний документ. Польський дослідник В. Урбан у стародавніх актах маріямпольської парафії знайшов відомості про те, що Станіслав Яблоновський у 1691р. село Божий Видок перейменував на Маріямпіль. Заперечують ці відомості лише дані львівського вченого П. Сіреджука. В одній з публікацій він зазначав, що містечко отримало назву Маріямполь у 1677р.
Найімовірніше, справді Станіслав Яблоновський назвав свій новий населений пункт іменем Діви Марії, котрої завдячує своїм чудовим порятунком. Додатковими стимулами для надання містечку цього імені було те, що влада привезла до міста чудодійний образ “Лицарської Богоматері”, який фактично став його символом. Достовірно, що ні останню роль перейменуванні зіграло сусідство міста Ісуса – Ісуса, який отримав свою назву близько 1594г.
У 1946р. Маріямпіль перейменували на Маринополь, як і аналогічні населені пункти у Кіровоградській, Волинській та Дніпропетровській областях. Цей топонім утворився внаслідок збочення та невдалого перекладу російською мовою назви населеного пункту. За результатами сільського референдуму від 30 березня 2003р. та рішенням сесії сільської ради від 4 квітня того ж року відновлено стару назву села – Маріямпіль.
Назва сучасного селища Маріямполя – Волчкова, не виключено, утворена від слов’янського імені Вовчка, яке міг носити перший осадник або власник поселення. Але не варто відкидати і версію про походження цього топоніму від назви тотема племені, що мешкало тут – вовка. Підтверджує цю гіпотезу і те що, що у XV столітті село у історичних документах згадується як Вовча.
За припущенням українських та польських істориків, у ХIV-ХV століттях, а може й раніше, на землях Маріямполя розміщувалося поселення Чортополь. Разом із сусідніми облогами Чешибісами (сучасний Єзуполь) та Волчковим воно утворювало кущ поселень, що уособлювали у своїх найменуваннях демонічні сили. Деякі дослідники висунули припущення, що ці топоніми могли виникнути тільки в дохристиянську епоху: за язичницькими віруваннями, подібні назви служили своєрідними заклинаннями, що відволікають злих духів, які могли завдати шкоди мешканцям. На думку Івано-Франківського краєзнавця Р. Гандзюка, причина появи даних топонімів полягає в тому, що жителі Чортополя, Волчкова та Чешибісів не приймали християнства, а дотримувалися язичницьких традицій та обрядів. Християни називали місця, де поселялися такі люди, безбожними термінами. Лише після остаточного утвердження нової релігії язичницькі назви замінюють християнськими. Один із них, очевидно, на честь утвердження перемоги християнства над язичництвом був названий Божий Видок.
Дуже цікаві назви отримали маріямпольські мікротопоніми. Назви вулиць мають зрозуміле значення, а от розшифрувати назви деяких урочищ не змогли навіть старожили.
Назви вулиць
Сучасна назва | Етимологія топоніму |
Долина | Місце названо особливо рельєфу |
Друге передмістя | Місце стародавнього ремісничого кварталу |
За стіною | Місце названо особливо розташування щодо замкових стін |
Над горою | Місце названо особливо рельєфу |
Перше передмістя | Місце стародавнього ремісничого кварталу |
Парня | Місце стародавнього утримання мисливських собак |
Слобода | Поселення колоністів, які на певну кількість років звільнялися від податків та виконання повинностей |
Назви урочищ
Сучасна назва | Етимологія топоніму |
Барсів | |
Острів | |
Ворониця | Місце, де гніздилися ворони |
Гінки | Поле, що має стрімкий схил |
Гниле | |
Програми | Поля |
Доплищ | Місце допливу під час паводку вод Дністра |
Заспа | Місце, де за легендою заснула міська варта |
Копань | Місце, де проводили поховання хворих тварин |
Липи | Місце липового лісу |
Міські ниви | Місце, де мали поле мешканці міських кварталів |
Панська | Нива, що належала власнику містечка |
Під гаєм | Місце названо особливо рельєфу |
Піддобрева | Місце названо за місцезнаходженням щодо діброви |
Підіспайся | Місце, де випасали худобу |
Рень | Місце, що часто заливається водами Дністра |
Свидова | |
Семенків | |
Сіножати | Місце названо за особливістю використання |
Сосни | Місце древнього соснового лісу |
Стрижевиця | Пагорб, на якому знаходилася сторожова вежа |
Тополіна | Місце стародавнього тополиного лісу |