Маріямпіль, здається, може бути невеличким селом в Україні, але ця маленька місцевість налічує в собі велику кількість талановитих та видатних людей, які народилися та виростили на його землях. В цій статті ми розглянемо деяких із них та їх внесок у різні сфери життя.
Олесь Гончар – це ім’я, яке митці і літературознавці в Україні вшановують як одного з найвидатніших письменників та громадських діячів. Народився у Маріямполі в 1952 році, Олесь Гончар відзначався своїми глибокими рефлексіями щодо української ідентичності, і його твори завжди були наповнені громадянським патріотизмом та вірою в майбутнє своєї країни. Він також активно брав участь у національному русі та відіграв важливу роль у боротьбі за незалежність України.
Марія Каллас– ім’я, яке безсумнівно визнане в світі музики та опери. Вона народилася у Маріямполі в 1923 році, і хоча її сім’я переїхала до Греції, коли вона була ще дитиною, Марія Каллас завжди пишалася своїм походженням з цього українського села. Її голос та виконання головних ролей в оперних постановках вразили світ та принесли їй безліч нагород та визнання.
Михайло Бойчук- художник та майстер монументального живопису, який народився в Маріямполі в 1902 році. Його твори у церквах та громадських будівлях славляться своєю красою та символікою. Він став одним із ключових представників української модерністської живопису.
Богдан Ступка – актор театру та кіно, відомий своєю виразністю та талантом. Народився в Маріямполі в 1941 році, він став одним із найбільш впливових акторів свого покоління. Його ролі в театрі та на екрані завжди були вражаючими та незабутніми.
Ігор Пастернак – відомий український спортсмен, олімпійський чемпіон та рекордсмен з важкої атлетики. Він народився в Маріямполі в 1950 році і представляв Україну на багатьох міжнародних змаганнях. Його досягнення в спорті принесли славу не лише йому, але і його рідному селу.
Боцюрко Володимир
(нар. 25.01.1940 р.) – доктор медичних наук (1996), професор (1997), відповідальний секретар журналу „Галицький лікарський вісник”, член редакційної ради журналу „Ендокринологія”. Закінчив Станіславське медучилище (1959) та Івано-Франківський медінститут (1968). Працював асистентом кафедри факультативної терапії, доцентом кафедри госпітальної терапії, і з 1996г. – завідувач кафедри ендокринології Івано-Франківського медінституту. Автор понад 100 наукових праць та трьох навчальних посібників: “Амбулаторний прийом терапевта” (1986), “Немедикаментозні методи лікування у клініці внутрішніх хвороб” (1995), “Внутрішні хвороби” (1998). За останню працю йому присуджено Премію Академії медичних наук за найкращий навчальний посібник із клінічної медицини для студентів вищих медичних навчальних закладів.
Волчук Пилип
(24.12.1903-30.10.1946, Аугсбург, Німеччина) – директор банку цукровиробників у Львові, ініціатор побудови церкви та будинки-читальні “Просвіти” у Маріямполі. Один із активних діячів антиалкогольного руху на західних землях. У роки ІІ Світової війни емігрував до Німеччини.
о. Гялібей Юрій-Альберт
(?-?) – професор Станіславівської духовної семінарії. Під час українсько-польської війни вбито поляками у Монастирисках.
Галібей Михайло
(?-1964, м. Овкленд, США) – власник заводу кахельних плиток у Львові. Активний діяч міщанських організацій та товариства “Рідна школа”. У роки ІІ Світової війни емігрував до США.
Головчак Володимир
(11.05.1956-?) – сільський голова (1991-2002), нагороджений медаллю Папи Римського Івана Павла ІІ за зміцнення польсько-українських зв’язків, президент обласного фонду “Єдність”.
о. Гробний Кароль
(?-?) – священик села Мілування (у 20-х роках XX ст.) у Тлумаччині.
д-р Гробна Осип
(7-1946) – командир санітарного поїзда армії УДА під час українсько-польської війни 1918-1919 років, лікар у Станіславові.
Заклинський Леонід
(1850-09.04.1890, м. Станіславов) – педагог, культурно-громадський діяч, один із керівників станіславівської студентської “Громади”, автор її статуту. Закінчив Станіславівську німецьку гімназію (1871), філософський факультет Львівського університету та два курси юридичного факультету Краківського університету. Автор численних етнографічних записів, зокрема опису весілля в Галичі (19 лютого 1881 р.). Приятель І. Франка, М. Павліка, М. Драгоманова.
Заклинський Корнило
(13.06.1857-14.11.1884, м. Львів) – історик та фольклорист. Закінчив Станіславську гімназію (1869-1877) та філософський факультет Львівського університету. Автор низки статей у журналі “Зоря”: “Російські літописи та літописці XVII ст.”, “Літопис Хмельницький”, “Гетьман Павло Полуботок”, “Про весільні пісні російського народу” та ін.
Заклинський Роман
(08.04.1852-20.03.1931, с. Тростянець, тепер Яворівського району Львівської обл.) – літературознавець, історик літератури, етнограф, культурно-суспільний діяч. Закінчив Станіславську гімназію та Львівський університет (1895). 1905 року був ініціатором відкриття української гімназії у Станіславові. Сприяв установі філії товариства “Просвіта” (1877) та осередку Українського педагогічного товариства “Рідна школа”. Автор підручника “Географія Русі” (Львів, 1887), брошури “Українські колонії” (1919) та низки статей.
Кам’янецька Ірина
(нар. 1978) – оперна співачка (голос меццо-сопрано). Закінчила Львівське державне училище ім. Людкевича та Одеську консерваторію. Лауреат фестивалів “Золотий тік” (м. Бурштин), “Нові імена України” (м. Київ), “Українські солоспиви” (м. Львів), “Лемківська ватра” (м. Ждиня, Польща). Під час фестивалю у Ждіно на конкурсі краси виборола перше місце та здобула титул “Міс Ватра”.
о. Кам’янецький Осип
(?-?) – багаторічний настоятель Космача на Гуцульщині. На еміграції у Німеччині перебував у англійській зоні. Після закінчення Другої світової війни священик у провінції Манітоба (Канада).
Кам’янецький Юліан
(1892-08.10.1973, США) – педагог, культурно-суспільний діяч. Навчався у Станіславівській та Коломийській гімназіях, Львівському, Кам’янець-Подільському та Празькому університетах. Викладав у гімназіях Яворова та Рогатина, де заснував осередки антиалкогольного товариства “Відродження” та Товариства охорони військових могил, був організатором та опікуном пластових куренів, головою “Вчительської громади” в Рогатині. 3 1944р. проживав у Зальцбурзі (Австрія), і з 1949г. – у Чикаго (США), де займався педагогічною діяльністю, заснував та очолював Пластову станицю, організував Український національний музей у Чикаго.
Наконечний Роман
(нар. 20.09.1947 р.) – кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри філософії Львівського аграрного університету. Автор 2 монографій та 80 статей, співавтор 11 брошур.
Нісевич Богдан
(нар. 03.04.1944 р.) – художник-плакатист, член Національної Спілки художників України з 1988р. Закінчив Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва (1963) та український поліграфічний інститут ім. І. Федорова (1976). Плакати “Не обкрадай себе” (1982), “Твій вчинок – твоє обличчя” (1983), “Красою, працею і думою народ вічно живий” (1984) експонувалися на багатьох виставках.
Ропецький Володимир
(нар. 11.11.1953 р.) – відомий український скульптор, член Спілки художників України. Закінчив Косівський технікум народних художніх промислів (1974), Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979). Був ініціатором заснування Клубу українських художників (КУМ). Влаштовував виставки своїх робіт у Москві (1987, 1988); Києві, Тернополі, Харкові, Донецьку (1986–1991 рр.); учасник 4 міжнародних симпозіумів скульптури (Переяславль-Залеський (Росія), 1989 р.; Дзінтар (Латвія), 1990 р.; Одеса, 1991 р.; Івано-Франківськ, 1999 р.); Всесвітнього бієнале Українського образотворчого мистецтва у Львові (1991); міжнародних виставок українських художників у Бельгії (1993, 1994); першого фестивалю-симпозіуму скульптури з каменю “Євроскульптура” – 1994р. у Франції.
Романишин Богдан
Художник-живописець, народний майстер України, працює у м. Косово.
Соха Василь
(нар. 1971) – кандидат фармацевтичних наук, генеральний директор МПО “Еліксір” (Санкт-Петербург). Автор 6 публікацій, співавтор „Енциклопедичного словника лікарських рослин”.
Хоронець Олександр
Художник, член Національної Спілки художників України, працює у Косові.