Маріямпіль - місто Марії

Чудодійний образ Маріямпільської Богоматері

Упродовж кількох століть головним символом Маріямполя обох християнських громад, без сумніву, був мальований на полотні образ Маріямпільської Богоматері. Принесений в Маріямпіль ще його засновником, він тривалий час охороняв населений пункт від лиха і нещасть, додавав мешканцям сили й наснаги. Тож обійти його увагою в історії села було б непоправною помилкою.

Більшість мистецтвознавців схиляються до думки, що свій початок маріямпільська святиня бере з XVI століття і на її автора вплив роботи славетного Рафаеля Санті. Але є й такі, що датують появу твору ще давнішим часом. Ксьондз Г. Гоффманн вважав, що образ написаний візантійськими майстрами. Шематизми Львівської архідієцезії за 1930, 1932 і 1936 роки відзначають,, що образ „Маріямпільської Богоматері" відомий ще з XV ст. Польські історики появі образу в містечку Маріямполі завдячують одному з власників населеного пункту, краківському каштеляну, коронному гетьману Станіславу Яну Яблоновському (1634-1702). Від'їжджаючи у військові походи, він завжди брав з собою образ Богородиці з Ісусиком. У похідній імпровізованій каплиці реліквія супроводжувала Яблоновського у битвах під Хотином (1673), Журавном (1676), Віднем (1683), а також - у численних походах на Волощину, Поділля, Буковину. Воїни Яблоновського свято вірили в те, що образ приносить перемогу і додає військової наснаги. Реліквія дістала назву „Гетьманської”, „Рицарської”, „Переможниці”. Після припинення військових походів коронний гетьман помістив цей мистецький твір у придворну каплицю на замку. Зображення Богоматері з Дитям на руках стало головним елементом герба містечка. На ньому на повний зріст було зображено Діву Марію з Ісусиком на руках, біля ніг якої знаходився щит із родовим гербом Яблоновських.

Чудодійний образ „Маріямпільської Богоматері”

Син гетьмана Ян Каєтан Яблоновський (1669-1731) у 1721р помістив образ у збудованому на початку XVIII ст. дерев'яному парафіяльному костьолі Святої Трійці. У 1733р. образ плакав, чим спонукав маріямпільців до побудови великого мурованого костьолу на місці дерев'яного. Своєю магічною силою святиня стала притягувати не тільки військових, а й жителів навколишніх сіл. Образ оздоровлював хворих, очищав грішних, надавав віри зневіреним. Святиня стала офіційно вважатися чудодійною. З постанням при кляшторі капуцинів колегіуму місто відвідували відомі викладачі, письменники, полемісти. У першу чергу, їм показували гордість Маріямполя - образ Богоматері. Так слава цього мистецького шедевра поширювалась по всій Європі. Дружина фундатора кляштору капуцинів Тереза Яблоновська з Вільгорських справила для образу срібну корону й сукенку. У 1752-1788рр. ксьондз Войцех Білінський оздобив зображення Богоматері з Дитятком великою кількістю дорогоцінного каміння та помістив святиню під скло.

13 березня 1766р. о 10-й год. вечора отці капуцини зі свого кляштору бачили як парафіяльний костьол був освітлений неземним світлом і чули дзвони. Щось подібне спостерігала два роки перед тим поважана 80-річна жінка Катерина Модзеневська. Свідчення чудодійних властивостей образу Маріямпільської Богоматері зібрано у книзі В. Урбана „Образ Матері Божої Маріямпільської у Вроцлаві” (Вроцлав, 1981, польською мовою).

На початку XX ст. маріямполяни не знали про чудодійні властивості образу. Війни та соціальні катаклізми XIX ст. призвели до того, що святиню довгий час переховували, а згодом прикрили в головному вівтарі іншим образом. Для огляду „Рицарську Богоматір” відкривали тільки під час великих свят за допомогою спеціального механізму. Лише у 1927 р. образ винесли з костьолу на Замкову гору. Тут відбувалося урочисте дійство на честь польської армії. Розпочалося воно з літургії перед реліквією, привезеною у місто ще засновником Маріямполя.

У 1936 р. образ реставрував львівський художник Юрій Яніш. Після його оновлення ксьондз Марцін Босак задумав коронувати образ папськими коронами. Однак здійснити задумане перешкодила Друга світова війна.

Після закінчення війни з'явилася загроза вилучення предмету гордості багатьох поколінь маріямполян з костьолу й поміщення його в музей. Новий адміністратор римо-католицької парафії д-р Микола Вітковський і костьольний Станіслав Обач вивезли образ до Польщі. Спочатку він зберігався в костьолі у Глубчицах (Шлеськ), де його реставрували (художник Мар'ян Пацина). На початку 50-х років святиню перевезли до Вроцлава в каплицю сестер-назаретянок. У 1965р. „Рицарську Богоматір” перенесли в новозбудований 13-верхий костьол на П'яску. Цікаво, що переносили туди образ 4 єпископи, серед яких був майбутній Папа Римський, а тоді Архиєпископ Краківський - Кароль Войтила. Через 20 років після цього, невідомий, забравшись в костьол, зняв з образу срібні шати. Порадившись, невелика група емігрантів-маріямполян вирішила виготовити для образу нову сукенку, а згодом і подати клопотання про коронацію образу. Дозвіл на коронацію чудодійного образу дається тільки тоді, коли він є пам'яткою мистецтва, коли відзначається довгим, неперервним культом і має свою писану історію.

У серпні 1989р. стараннями уродженця Маріямполя о. Йосифа Грохальського вийшла з друку брошура „Станіслав і Маріямполь”. Навколо коронації чудодійного образу Матері Божої Переможниці з Маріямполя" (Вроцлав, 1989, польською мовою). Спеціальним листом папи Івана Павла II від 2 березня 1988р. було дозволено коронацію образу, ініціатором якої був митрополит Вроцлавський кардинал Генріх Гульбінович. Коронація відбулася у святковій обстановці 10 вересня 1989р. у присутності примаса Польщі Йозефа Глемпи і митрополита Краківського кардинала Францішка Махарського.

Вникаючи глибше у філософський зміст перебування на українській землі чудотворної ікони Богоматері, не можна заперечити її приналежності до скарбниці римо-католицької церкви — рушійної сили польської культури. Але не треба відкидати й того факту, що майже чверть тисячоліття образ перебував на етнічній українській території і майже століття знаходився у святині, де молились українці. Багатьом із них образ теж допоміг своєю чудодійною силою. Тож святиня є і частинкою нашої історії, яку треба знати, з яким би присмаком вона не була.