Прогресивне просування міста в економіці зупинили, як не дивно, наполеонівські війни, що тривали вже добрі десятиліття в Європі. У 1809р. до Галичини вступили союзні Наполеона польські війська. На більшості урядових посад австрійців замінили поляки, які проживають на цій території. Для відвоювання Галичини імператор направив 3-тисячний корпус Мерфельда, який зайняв Станіславов і став чекати на вислані йому допомоги корпуси генералів Кеслера та Едермана. Щоб перешкодити їхньому з’єднанню, з Поділля виступив партизанський загін польських повстанців під командуванням П. Стрижевського, який налічував близько 4 тис. осіб. Однак поляки запізнилися. Австрійські корпуси з’єдналися під Галичем і майже 8-тисячна армія рушила на повстанців, що розташувалися в марі-ямпільській фортеці. Цісарські війська, хоч і мали подвійну перевагу, не наважувалися добувати твердиню штурмом. Вони вдалися до артилерійських обстрілів, від яких постраждали багато будинків. Але невдовзі поляки самі залишили населений пункт і вирушили до Варшавського князівства, оскільки поширилися чутки, що Наполеон уклав із Францом ІІ мир. У тому році маріямпільська твердиня востаннє використовувалась за призначенням. Щоб запобігти повторення подібних ситуацій, австрійська влада наказала розібрати фортечні мури в Станіславі, Єзуполі, Маріямполі та інших містечках, що було зроблено в 1817г. Виконували ці роботи ямницькі селяни. Гроші, виділені ямничанам окружною касою за розбір стін замку, привласнили поміщик Ямниці М. Шишковський та війт. Але невдовзі поляки самі залишили населений пункт і вирушили до Варшавського князівства, оскільки поширилися чутки, що Наполеон уклав із Францом ІІ мир. У тому році маріямпільська твердиня востаннє використовувалась за призначенням. Щоб запобігти повторення подібних ситуацій, австрійська влада наказала розібрати фортечні мури в Станіславі, Єзуполі, Маріямполі та інших містечках, що було зроблено в 1817г. Виконували ці роботи ямницькі селяни. Гроші, виділені ямничанам окружною касою за розбір стін замку, привласнили поміщик Ямниці М. Шишковський та війт. Але невдовзі поляки самі залишили населений пункт і вирушили до Варшавського князівства, оскільки поширилися чутки, що Наполеон уклав із Францом ІІ мир. У тому році маріямпільська твердиня востаннє використовувалась за призначенням. Щоб запобігти повторення подібних ситуацій, австрійська влада наказала розібрати фортечні мури в Станіславі, Єзуполі, Маріямполі та інших містечках, що було зроблено в 1817г. Виконували ці роботи ямницькі селяни. Гроші, виділені ямничанам окружною касою за розбір стін замку, привласнили поміщик Ямниці М. Шишковський та війт. Маріямполе та інших містечках, що було зроблено в 1817г. Виконували ці роботи ямницькі селяни. Гроші, виділені ямничанам окружною касою за розбір стін замку, привласнили поміщик Ямниці М. Шишковський та війт. Маріямполе та інших містечках, що було зроблено в 1817г. Виконували ці роботи ямницькі селяни. Гроші, виділені ямничанам окружною касою за розбір стін замку, привласнили поміщик Ямниці М. Шишковський та війт.
У виписці зі скарги селян с. Ямниці від 10 вересня 1836р. зазначалося:
„Відповідно до актів окружного староства № 16879 та 16921 за 1835р. громаді Ямниці за роботи при розборі маріямпольських кріпаків визначили високим губернським декретом №31222, від 3 липня 1817р. не 600 фл. віденської валюти, а 238 фл. 30 кр. віденської валюти. Цю суму відповідно до доданої заяви домінії Долішнього Угринова мали використовувати для погашення рустикального податку. Про це повідомили громаду 10 вересня [документами] № 9486/10265 за 1836р.”
Через 4 роки (31 серпня 1840 р.) Ямницька громада направила – до губернської влади ще одну скаргу. У ній говорилося:
«Вже 21 рік тому ми розвалювали стіни у Маріамполі і від чужих людей дізналися, що за це в окружній касі належало 600 флоринів віденської валюти. Цю суму забрав наш поміщик разом із війтом, а нам нічого не дав і нічого про це не говорив. Тепер, коли ми почали скаржитися, визнає, що нам належало 238 флоринів 30 крейцарів, а не 600 у віденській валюті і що він витратив їх на податок. Однак раніше казав, що йому здається, ніби він наймав до цієї роботи людей, хоча такого не було, тому що ми розвалювали стіну самі, без найманих робітників”.