З 1691р. майже 190 років Маріямполем володіла князівська династія Яблоновських, представники якої заклали містечко та сприяли його зростанню. Тому уявімо про цю сім’ю більш детальну інформацію.
Стародавній польський рід Яблонівських походив із с. Яблонова у Млавському повіті на Мазовші (Польща). Від цього населеного пункту перші нобілітовані лицарі отримали своє прізвище. Належали Яблоновські до гербового братства, яке використовувало геральдичний знак Прус III (інакше Випадок). Серед нащадків мазовецьких лицарів було багато визначних особистостей: полководців, державних діячів, письменників. Простежимо, як розвивалося генеалогічне дерево династії.
Генеалогічне дерево родини Яблонівських:
- Мацей (619) – королівський ротмістр, засновник містечка Яблонова в Покутті.
- Ян Станіслав (1647, Варшава) – підчащий королеви Цецилії Ренати, коронний мечник, маршалок сеймів.Др.Анна з Острогів.
- Станіслав Ян (1634-1702) – пан на Яблоні та Острозі, каштелян краківський (1693) та гетьман великокоронний, воєвода Руська (1664), засновник м. Маріямполя.Др. Маріанна Казановська (1687). Шл. 1658.
- Станіслав Кароль – обозний коронний. Бездітний.Др. Маріанна Потоцька.
- Ян Олександр-хорунжий великокоронний.
- Ян Станіслав (1669-1731) – пан на Острозі та Підкам’яні, поміщик Маріямполя Волчкова, Делієва, Ланов, Тумира, Водників, Баранівки, Стриганців та Розова, намісник восьми староств, хорунжий дворовий коронний (1687), хорунжий Волинський (1687) (1697), канцлер великокороній (1706-1709), сенатор, мемуарист, перекладач байок Езопа, письменник та поет, політолог та теолог, засновник монастиря бернардинців у Фразі на Рогатинщині.Др. Іоанна де Бетуене, дочка французького посла у Польщі.
- Ельжбет.
- Ганна.
- Ядвіга.
- Ян Каетан (1699-1764) – власник міст Маріямполя та Єзуполя, староста чигиринський (1736), воєвода Брацлавський (1754), фельдмаршал військ австрійських, сенатор, письменник, поет, гранд іспанський, кавалер орденів.та ін Тереза Вільгорська (1-1749).II ін. Анна із Сапегів (1727-1802), шл. 1750 р. – після смерті чоловіка віддидичив Маріямполь.
- Станіслав Вінцент (1692-1754) – граф і барон на Богушівці, Більшовці, Льоні, Єжеві, Плужанах і Кривині, князь на Острозі, Нижньові та Ракаці (30 квітня 1744р. отримав титул князя Священної римської імперії), староста воєводи Равський (1735), сенатор, поет, засновник монастиря паулінів у Нижньові на Тлумаччині (1740), кавалер ордена Білого Орла.Др. Дорота з Броніша герба Венява, дочка маршалка великопольської конфедерації.
- Дмитро Іполит (1706-1788) – пан на Стріліськах, Підкам’яні, Фразі та Гнивозі, староста бецький, ковельський, вишневецький, баковецький, кавалер орденів Білого Орла, святого Станіслава та святого Губерта.Др. Катерина з герба Міцельського Доленга, дочка старости копинського.
- Антон Хризостон Барнаба (1732-1799) – князь на Єзуполі, Нижньові, Кривині, Плужанах, Гуті, Аннополі та ін. сенатор, посол Барської конфедерації у Відні (1772), мемуарист, кавалер орденів Білого Орла, святого Станіслава та святого Губерта.Княгиня Ганна з Сангушків (|1768) герба Погоня, дочка підскарбія дворового литовського.II ін. Текля з Чапликів (1820) герба Кірдея, дочка маршалка сейму та ловчого великокоронного. Шл. 1769.
- Кароль (1768-1841) – князь на Острозі Волині.Др. Текля із Чацької герба Свинка.
- Мацей (1757-1844) – ротмістр народної кавалерії, консиліяр уряду тимчасового в Галичині (1809), перфект департаменту любельського (1812).Др. Маріанна-Елеонора із Шептицьких (1769-1843). Шл. 1784.
- Тереза-дідусь Єзупольського ключа сіл. В1816 р. продала його Юлії з Лянцкоронських.
- Станіслав Павло (1762-1822) – князь на Аннополі на Волині, генерал-майор військ коронних, шеф гвардії пішої литовської, посол Польщі у Пруссії (1790-1795), сенатор (1788-1789), каштелян святого, Губерт.Др. Теодора з Валевських (1826) герба Колюмна, дочка маршалка панської конфедерації, воєводи Сирадського. Шл. 1792.
- Максиміліан (1785-1846) – князь, шамбелян австрійського імператора та російського імператора, каштелян та воєвода королівства Польського (1825-1831), дорадчий сенатор у Росії (1831), великий міністр двору, президент Герольди королівства.Др. Тереза із Любомирських.
- Король (1799–1850) – князь на Острозі.Др. Пелагея із Потоцьких герба Пілява (1830).
- Людвік (1784-1868) – князь (14 грудня 1820 р. отримав підтвердження княжого титулу Австрією), конюший великокоронний галицький (1817), шамбелян (1831), таємний радник імператора (1833), повноважний посол. ), кавалер ордена Леопольда.та ін Кароліна з Войнів (1786-1840) герба Тріби.II ін. Людвіка Донна де Марін (1813-1843).
- Антон Михайло Костянтин Амброзій Адам (1793–1855) – князь (29 березня 1844 р. Отримав підтвердження князівського титулу Росією), шамбелян та віце-референт королівства Польського, член. “Патріоти чеське суспільство” у Варшаві, яке мало зв’язки з декабристами Росії.Др. Пав’яїна з Мнішеків (1798-1863) графиня, дочка маршалка великокоронного, шл. 1818.
- Станіслав (нар. 1799) – князь, капітан артилерії кінної гвардії.Др. графиня Марія із Велопольських.
- Владислав (1818) – князь.
- Антон – князь.
- Артур (1825-?).
- Маврикій (1809–1868) – князь, шамбелян (1833), полковник військ австрійських.Анна Джубертенів (1800-1845) – дочка банкіра.II ін. Іоанна з Кернів (1831, Відень-?), Шл. 1852.
- Кароль (1807-1885, Львів) -князь, шамбелян (1832), депутат станів галицької грона магнатів(1842-1843), маршалок великокоронний галицький (1847), довічний член хати панів (1861), таємний радник імператора3 залізниці (1879), кавалер ордена Великого Хреста та святого Григорія.Др. Елеонора зі Скарбеків (1816-1870) дочка Ігнатія Скарбека, власника Бурштину – вельможна пані Хреста зоряного (1853), шл. 15.10. 1834. У подарунок від чоловіка отримала маєтки у Маріямполі.
- Станіслав (1836-?) – князь.
- Кароль Владислав (1834-?) – князь, який керує замком короля Валахії.
- Кароліна (1842-1892, Краків) – княгиня на Хом’яковій, Острині, Пшеничниках у Тлумацькому повіті та Ольшаниці у Станіславівському повіті, вельможна пані Хреста зоряного (1868).Чоловік. Йосип Гусаржевський герба Прус, шл. 1864.
- Станіслав Марія Фердинанд (1846, Янтар-1909) – князь на Янтарі, Тенітниках, Настащині, Юначку, Озерянах, Куничах, Куропатниках та Людвіківці у Рогатинському повіті, поручик уланів війська австрійського.Др. Ядвіга (нар. 3.08. 1848, Варшава) герба Радван дочка Генріха Стецького – археолога та нумізмата, шл. 8.08. 1876, Львів.
- Марія Елеонора Кароліна Софія (1877, Янтар-?) – Княгиня.Чоловік. Н. Горальський.
- Станіслав Марія Людвік Матій (1879, бурштин-1921, бурштин)-князь на бурштину.Др.Ядвігагерба Гоздава, дочка головного інженера шляхів сполучення грецьких провінцій Епіра та Тессалії Зигмунта Мінейко.
- Елеонора Марія Ядвіга Павліна (1884, Янтар-?) – Княгиня.Чоловік. Юліан Бєльський.
- Кароліна – княгиня.Чоловік. барон Адам Гейдель.
- Марія – княгиня.Чоловік. граф Станіслав Цінський.
- Софія – княгиня.Чоловік. Ксаверій Пусловський.
- Тереза – княгиня.
Засновник Маріямполя Станіслав Ян Яблоновський народився 3 квітня 1634р. у с. Лука у Яблонова в Галицькій землі. Цей польський магнат був свого часу дуже освіченою людиною. Він закінчив Краківську академію та політехнічну школу в Парижі, де вивчав фортифікацію та інженерію. Будучи коронним гетьманом (фактично військовим міністром Речі Посполитої), приділяв багато уваги охороні східних кордонів країни від турецько-татарських набігів. Досягнув значних успіхів у військовому мистецтві. Розробляв стратегію атак гусарських полків під Хотином (1673) і Віднем (1683).
Зміцнюючи обороноздатність краю, С. Яблоновський будував нові села і містечка, а їхньої оборони споруджував і утримував частково власним коштом ланцюг фортів, побудованих уздовж Дністра. Найнеприступнішою фортецею мав стати Маріямполь. Нове місто почало будувати з твердині. Для будівництва фортифікаційних споруд у Маріямполі коронний гетьман запросив майстрів-будівельників з усього Підкарпаття. Османська імперія ось-ось мала знову напасти на Галичину, щоб відновити свої сили. Споруда фортеці велося ґрунтовно, але прискореними темпами. Контролював хід робіт сам С. Яблоновський, який мав відповідну освіту і добре знався на фортифікації. Більшість майстрів, дбаючи про безпеку рідних, привезли до містечка свої сім’ї та звели деякі будинки. З того часу Маріямполь на кілька століть став містом будівельників.
Замок виріс на місці сторожової вежі міста Волчкова, неподалік стародавнього поселення Чортопіль – на високому пагорбі над крутими схилами лівого берега Дністра. Споруджена за всіма правилами фортифікаційного мистецтва твердиня мала форму правильного прямокутника у плані. По її кутах знаходилися 4 вежі. Потрапити до замку можна було через дві в’їзні ворота з підйомними мостами. Товщина стін замку складала 2-3, а висота – 4-5 метрів. Південну та південно-східну сторони захищав також глибокий та широкий рів. Реконструкцію плану фортифікаційної споруди провів 2003 р. археолог, кандидат історичних наук В. Рубан. З плану ясно видно, частина замкових стін сповзла схилом гори.
На відстані 400-500 метрів від замку був виритий рів, насипаний вал і збудовані на ньому міські укріплення, що захищали Ринок та прилеглі до нього вулиці. Насипи цих міських валів досі простежуються у деяких частинах села.
У підошві Замкової гори закладається прямокутна у плані Ринкова площа. Спочатку у ній проводилися торги, а згодом спорудили ратушу. Поступово престижні місця довкола головної площі міста скуповують єврейські купці та багаті шляхтичі. Волчков стає передмістям Маріямполя.
Першими, розібравши для будівництва своїх будинків руїни форталіції Белзецьких, ближче до новозакладеного замку переселилися мешканці містечка Божий Видок. На запрошення Яблонівського до міста прибули колоністи-мазури (оселилися переважно у Вовчкові), а також – заможна та збідніла шляхта (зводила свої будинки неподалік замку). Нащадки цих шляхетських пологів грали історія Маріямполя досить значної ролі. Спочатку знати вкладала в розвиток міста свої капітали, сприяла розвитку освіти і культури. Згодом нащадки вищих станів стали перешкоджати приходу торговців. У Маріямполі шляхта не дозволила купцям досягти таких привілеїв, які у Станіслава мали вірменські та єврейські купці та частково призупинила розвиток містечка.
3 квітня 1702 р. у Львові через відновлення рани, отриманої у Данії, помер засновник міста Станіслав Яблоновський та був похований у львівському костелі єзуїтів. З його смертю померла мрія про піднесення міста Марії над іншими Прикарпатськими містами.